Творчість самодіяльного художника Петра Івановича Костенка

Продовжуємо знайомство з творчістю художників-аматорів Черкащини, роботи яких зберігаються у фондовій колекції Черкаського обласного художнього музею.
Самобутнім явищем в історії образотворчості Черкащини початку XX століття є творчість самодіяльного художника Петра Івановича Костенка (1882 – 1929).

Народився Петро Костенко в селі Богодухівка, Чорнобаївського району Черкаської області в сім’ї художника-самоука Івана Олександровича Костенка. Старожили села пам’ятають цю сім’ю. Родина землі не мала, жили за рахунок таланту батька, а пізніше – сина Петра. В господарстві був кінь Гогот та віз, цим транспортом батько й син їздили по навколишніх селах, малювали портрети, брали підряди на фарбування церков.

Петро Костенко, успадкувавши батьків талант, навчався в одній з приватних майстерень у Києві. У 1906 році він одружився і деякий час мешкав у Миколаєві, проте незабаром повернувся до рідного села, де купив стару хату, на місці якої спорудив новий будинок.
За деякими свідченнями Петро Костенко був учасником першої світової війни, служив у армії в Москві, де мав можливість займатися улюбленою справою.

1920-ті роки – період його творчої активності, саме 1922 — 27 роками датуються 15 портретів сучасників художника, селян-трударів та службовців. Портрети він створював на замовлення, іноді кількох членів сім’ї. Заслуговують на увагу портрети сім’ї Бондаренків з селища Шрамківка Драбівського району. У 1922 році автор створює портрет батька сімейства Йосипа Даниловича Бондаренка. Зовнішність якого інтелігентна, привертають увагу виразні сині очі, зморшки на чолі й переніссі. У 1923 році з’являється портрет молодшого сина, Івана Бондаренка – повновидий, надто серйозний для своїх п’яти років хлопчик сидить на лавці, притискаючи до себе книжку. У 1925 році Петро Костенко працює над портретами старшого сина Григорія і матері Тетяни Стефанівни, причому перший написано 27, другий – 28 листопада. Можливо, портрети писалися за день, в один сеанс.

Також відомо, що художник писав портрети й з фотокарток, очевидно, на замовлення родичів. Так, портрет Тимофія Гайдая писаний 1925 року, хоча помер він у 1922-му. Роботу вирізняє нехарактерний для Костенка сіро-зелений колорит, площинність, нарочита застиглість обличчя. Існує й портрет його дружини – Гайдай Тетяни Іванівни з с. Погреби Драбівського району того ж 1925 року виконання. Обличчя жінки детально модельоване: пророблено мімічні зморшки на чолі, переніссі, під очима, куточках губ, сумний погляд великих сірих очей виказує внутрішній стан портретованої.

Як правило, портрети народного маляра П. Костенка, поясні. Чоловіки – в сорочках та піджаках, жінки в національному вбранні – вишиваній сорочці, керсетці, деякі в очіпку чи хустці. Декоративні деталі одягу виписані дещо сухо, орнаментальні мотиви – схематично, без детального пропису. Зате жіночі прикраси – сережки, намиста, хрестики на шнурочках, були предметом його особливої уваги, що актуалізує риси народного малярства.

Сповнені власної гідності персонажі позують спокійно і урочисто, як перед об’єктивом фотоапарату. Це справжні сільські репрезентативні портрети, в яких переважають ознаки народного мистецтва – безпосередність світосприйняття, наївність, увага до деталей. Портретовані подані на нейтральному, здебільшого темному тлі з боковим освітленням.

Окрім дати й авторського підпису на полотнах є досить цікаві написи, як от: «Слухнянім діткам на пам’ять від татуся» (портрет О. Вихор, 1924 р. виконання); «На довгий спомин дорогому племеннику» (Я. Пасічний); «Рисована на 13 году от роду, 1922 року рисовал дід Костенко» (портрет Ольги Бугаєнко).

Поміж творів майстра є портрет Т. Г. Шевченка, картка наукового опису якого містить досить цікаві відомості, а саме, що портрет був написаний батьком П. І. Костенка в кін. XIX – поч. XX ст., а в 1920-х роках його відновив Петро Іванович. Портрет виносили на сільські сходи в с. Богодухіва в 1920 –30-ті роки, на колгоспні збори, тощо.

Також у доробку автора є жанрові картини, пейзажі, натюрморти. У 1980 році дочка художника О. П. Рибкіна передала музею два його пейзажі виконані олійними фарбами на фанері. Їх вирізняє вертикально орієнтований формат, що справляє враження фрагментарності. Можливо, це своєрідний підхід автора до пейзажу, або ж просто фрагмент більшого краєвиду. На одній роботі – багатоплановий літній пейзаж з водоймою та лататтям на першому плані, інша зображає дві берізки з дещо високими стовбурами. Їх поєднує ліризм та камерність. Краєвиди, очевидно, писалися «під настрій», а не на замовлення, тому не мають підпису та й зберігалися у сім’ї художника.

Художник залишив чималий доробок, частина якого була зібрана у 1980-х роках музейними працівниками по селах Чорнобаївського та Драбівського районів. У фондовій колекції Черкаського художнього музею зберігається 21 твір автора.
Портрети земляків пензля Костенка становлять як документальну, так і художню цінність. Творчість його – невіддільна частка українського народного малярства (ще одне ім’я виринуло з небуття) сприяє розумінню краси нашого життя, навчає добру й повазі, відновлює втрачену гармонію.

Використано матеріали збірника наукових матеріалів музею «Музейний альманах №1», автор – Урицька С.Б.

На фото роботи Петра Костенка:
— портрет Івана Бондаренко,
— «Убитий козак»,
— портрет Йосипа Бондаренко,
— портрет Ольги Бугаєнко,
— портрет Є. Погорілої,
— портрет Т. Бондаренко,
— портрет Т. Гайдая,
— портрет Тетяни Гайдай.

Костенко. П-т Івана Бондаренка Ж-315Костенко Убитий козак Ж-311

Костенко. П-т Йосипа Бондаренка Ж-310

Костенко. П-т Ольги Бугаєнко Ж-326

Костенко. П-т Погорілої Є. Ж-318

Костенко. П-т Т. Бондаренко Ж-309

Костенко. П-т Т. Гайдая Ж-319

Костенко. П-т Тетяни Гайдай Ж-314

Архів подій музею: