Логотерапія мистецтвом: «Розгортання» культурної форми: ідентичність і музейні практики

Поява простору спілкування в інтернет-медіа призвело до розповсюдження культурних практик, у яких все менше задіяне наше тіло. Ми «переглядаємо» на сторінках соцмереж різні версії подій, намагаючись визначити статус їх достовірності, милуємося гіперреалістичними ефектами художніх творів в віртуальних музеях, які у «цифрі» показують навіть те, що неможливо побачити неозброєним оком.  Але головне – в медійному просторі ми отримуємо інформацію в «готовому» вигляді, що обумовлює появу нової потреби в «розгортанні» культурної форми (Леонід Іонін).

Класичною мистецькою практикою з домінантою «естетичної дистанції» є споглядання. Сьогодні ж нас цікавить: «Як це зроблено?» – питання, що потребує не просто відповіді, а візуального і дієвого розгортання процесу творення. Наприклад, споглядання кераміки в експозиції музею, занурення в історію символів і знаків відбувається разом з майстер-класом на гончарному колі. Або знайомство з абстрактними композиціями художника, особливостями його візуального мислення – разом зі створенням свого абстрактного автопортрету, виготовленого власноруч. Отже, творчість стає основою сучасних мистецьких практик, у яких людина стає спостерігачем і співтворцем водночас.

Ідея «розгортання» культурної форми набуває актуальності у світі «готових форм», вже скомпонованих текстів, візуальних образів як зразків ідентичності, тому мало залишається простору для індивідуальної творчості, можливості самому побудувати певний авторський проєкт. Сучасна людина має потребу у проходженні шляху від початку (виникнення форми) до кінця (завершення). На думку Леоніда Іоіна культурні форми постсучасності одразу пропонують кінцевий результат.

Наприклад, в такий спосіб створюється медійний образ, що бере за зразок вже існуючу модель. «Готова форма» показує зовнішні знаки ідентифікації. Люди ідентифікуються з тим або іншим культурним зразком методом проб і помилок, а сама демонстрація має характер видовища. Зрештою, успішна ідентифікація полягає в тому, що світ упізнає і визнає людину, реагуючи на її дії так, як вона сама того очікує. Вживання в емоції є завершальним етапом. Тут культурна форма утворюється «навпаки», тобто не завершується предметною й поведінковою презентацією, а починається з неї. В «суспільстві спектаклю» (Гі Дебор), «імперії ефемерного» (Жіль  Ліповецьки) спосіб опанування культурної форми починає носити ігровий, навіть театральний характер.

В величезній кількості нових культурних практик стають більш актуальними ті, які включають досвід тіла, адже саме цей досвід дає можливість пережити присутність в певній історії, справжні емоції і переживання, а не резонанси з медійними «готовими формами», що транслюють сурогатні почуття. Постає необхідність заповнення смислів тілесності через творчість як «практики себе» (Мішель Фуко), поглиблення уявлень про мистецтво і світ в цілому.

Людина нині естетизує життєвий простір не за принципами і смислами медіапростору, а всупереч їм, через повернення присутності в світі та увагу до самого процесу формоутворення. Новий аспект культури уяви – утривалення сприймання, формує нову цінність – часове розгортання образу.

Діяльність сучасного художнього музею спирається на досягнення сучасної музейної педагогіки, спрямована на арт-практики, які стають необхідним доповненням класичній культурі споглядання. Вони мають терапевтичний потенціал, як певну компенсацію того, що ми втрачаємо в медійному просторі «готових форм». Творчість, у якій задіяно тілесні рухи, емоції, почуття і власні символи віри, забезпечує включення цього досвіду в ідентичність, коли ми говоримо: «Ця річ – Я. І вона справжня…».

Творчі майстер-класи традиційно проводять науковці Черкаського обласного художнього музею (Ірина Шамрай, Анжела Алєксанова, Світлана Савісько, Ліля Півториста), викладачі вишів нашого міста (Ольга Єлісєєва-Носова, Олена Галецька, Дарія Соколенко), черкаські майстрині (Ольга Отнякіна-Бердник, Галина Тимошенко, Тетяна Сосуліна, Надія Груздєва). Кожна з них є арт-куратором у світ самопізнання через образи.

На майстер-класах відомої черкаської фітодизайнерки Надії Груздєвої разом з нею занурюємось у творчу лабораторію народження композиції за зразком, та потім відтворюємо вже свою авторську форму. Композиція з природних матеріалів у процесі виготовлення стає схожою на зразок, проте водночас є автентичною нашій творчій індивідуальності, резонує з життєвим досвідом та естетичними уподобаннями. Цей процес – завжди діалог з собою. Те, що зроблене власними руками, повертає статус сакральності речі, яка проходить повний цикл від задуму до його реалізації. Ми насичуємо її власними смислами і привносимо в неї неповторність свого «Я».

Куратор – Оксана Пушонкова.

0037 О. Доброштан (81) IMG_20171223_1602130037 О. Доброштан (368)

 

65814371_2243431349111382_8419195786419503104_o

Архів подій музею:

Останні записи: