Логотерапія мистецтвом: «Неофольк» М.Маценка або чуттєві виміри абстракції

 

Робота відомого в Україні та далеко за її межами черкаського художника Миколи Маценка «Неофольк» є візитівкою Черкаського обласного художнього музею.

«Неофольк» або «візуальні коломийки» – це ціла серія з 126 робіт, що мають один структурний модус, але безліч кольорових варіацій. Кольори жодного разу не повторюються.

В одному з багатьох своїх інтерв’ю Микола Маценко поділився: «Це єдиний проект у моєму житті, де лінія йде не від голови, а від серця. Це рефлексія про килим з мого дитинства. З одного боку, я зробив з цього вправу з кольорознавства, а з іншого – це дуже духовна, емоційна і єдина ірраціональна робота в моїй творчій діяльності».

У березні  2012 художник представив свій проект в PinchukArtCentre.

Поняття «неофольк» позначає передусім музичний жанр. Представники неофольку переміщують спадщину предків у сучасний контекст. З одного боку, вони є авангардистами, що руйнують культурні табу, а з іншого – консерваторами, що звертаються до архаїчних пластів свідомості. «Відродження коренів» – гасло неофольку. Музика неофольку стилістично різнобарвна, вона не імітує стандартний фольклорний звук, а адаптує фольк-музику до сучасних музичних жанрів, використовує її пасажі та прийоми. В багатьох країнах Європи неофольк народжується з індустріального середовища 80-х років ХХ ст. та підтримує культурні і  політичні рухи за незалежність і свободу.

М.Маценко застосував ідею музичного неофольку до візуального мистецтва.

На думку самого автора, проект «Неофольк» дещо випадає з системи його геральдичних візуальних концептів, тісно пов’язаних з соціальною історією.

Згадаємо про те, що М.Маценко відомий як автор нового національного міфу, що розкриває у своїй творчості певний різновид соціального кодування через систему знаків, є автором і натхненником проекту «Нацпром», що ідейно зростав протягом 90-х років ХХ століття.

Його неповторна геральдика спонукає до дослідження і порівняння різних знакових систем, що складаються історично. Художника цікавлять актуальні теми: самоідентифікації нації, архівування історичної спадщини, дослідження ролі знака у формуванні візуальних систем, практики повсякдення, сучасне мистецтво. Художник черпає натхнення з попередніх культурних пластів, створює композиції з надбань нашої культури де може бути все: картоплина, кукурудза, кип’ятильник, якір, ліхтарик, забута книга… Різні речі. Часто використовує стереотипні форми та незвичні сполучення предметів і вербальних формул. У його творах задіяно усі часові пласти – естетика стародруків Базилевича і Нарбута, радянські символи, сучасність. Гротеск та іронія – визначальні принципи його творчості.

Неофольк, за висловом автора, є лише гілкою на цьому дереві.

Про що ж «Неофольк»?

М. Маценко несподівано включає неофольк в простір абстрактних форм своєї творчості. Він використовує один мотив-схему орнаменту та досліджує цілком концептуальні речі, ідею чуттєвого повторення в орнаменті, роль кольору у взаємодії колірних рішень і форми.

Тут він звертається до чуттєвих вимірів абстракції і представляє українську традицію, фольклор та історію у контексті глибинних, неусвідомлених переживань, можливо давно забутих. Але ще глибше,  це ідея дослідження витоків слов’янської геральдики в цілому, її культурної своєрідності, адже вона формувалася переважно за родоколективними принципами.

Медитативна серія «Неофольк», зі слів самого автора – дитячий спогад про елемент килимка, відтворює естетичні враження раннього дитинства.

Архе-тип (від грец. архе – «початок», типос – «образ», «відбиток») – первинний відбиток, тобто самий перший образ, або…лише умова його появи? У «Неофольку» художник звертається до архетипних мотивів, що не залежать від часу, розкриває глибини індивідуального і колективного несвідомого українців з точки зору сприймання.

Колір у цій серії грає визначальну роль, тобто в ахроматичному варіанті ми зовсім інакше будемо сприймати, адже колір тут – саме життя.

«Медитація на килим» – багатьом знайома річ. Чи відома вам така «практика розглядання» з дитинства? Коли Ви засинаєте, дивлячись на килим на стіні і бачите, що простір починає розкриватися і ви раптом виявляєте, що він має  багато шарів і у ньому є своє потаємне життя? Щось схоже є у системі  психоделічного живопису, де через періодичність і повторюваність однакових візерунків відбувається  несподіване поринання у тривимірний простір.

Візерунки на килимі – це не випадкові завитки та ромби. Традиційно, малюнок, що прикрашає килим несе в собі глибокий сенс і є своєрідним посланням з минулого. Часто ці візерунки виступали оберегами від бід та негараздів, транслювали тему життя і його захисту. Сьогодні ця символіка розробляється дизайнерами, проте вона здавна має національну своєрідність, а інколи позначає цілі світоглядні системи різних соціальних світів. Так, сьогодні активно досліджується символіка радянських килимів. А ось історія українських гобеленів безпосередньо містить в собі джерела таємничих українських символів і знаків.

Дійсно, є щось ірраціональне в тому, що мова, якою «розмовляють» килими, їх зашифровані послання не одразу і не всім відкриваються.

Дитяча «практика розглядання» дозволяє це зробити просто.

А ось в своїй власній арт-практиці «Килим мого дитинства», його імпровізованому зображенні, ми можемо раптом пригадати цю довершену простоту поза знанням про сутність речей і явищ.

Куратор: Оксана Пушонкова

555555555  6666666666 777777777777

З виставки «Неофольк» PinchukArtCentre (2005-2011)

Маценко М.І. Неофольк Ж-1081

З експозиції Черкаського обласного художнього музею «Неофольк» (2005)

 

 

Архів подій музею:

Останні записи: