Керамічна іграшка Анжели Драч у колекції музею

В Україні найпоширенішими народними іграшками з глини здавна були свищики. Вони вироблялися практично в усіх гончарських осередках, відрізнялися лише за розміром та декором. Найчастіше свищики повторювали форми свійських тварин: коней, свинок, баранів, корів, козликів та півнів.

Свищики служили не лише дитячими забавками. Їх використовували під час культових дійств. Вважалося, що свист та інші шумові ефекти відлякують від людей злих духів. Таким чином, традиція іграшок-свищиків мала тісний зв’язок з народними віруваннями українців, що наділяло їх значенням оберегу.

В експозиції Черкаського художнього музею представлені рідкісні глиняні чорносмолені свищики. Це твори гончарівни Анжели Драч з села Буки, яка один з періодів своєї творчості присвятила вивченню та відродженню технології виготовлення традиційної громівської глиняної іграшки.

Анжела Драч – член Національної Спілки майстрів народного мистецтва України з 2007 року. Працювати на гончарному крузі навчилася у 2002 році у відомого майстра головківської кераміки Якова Брюховецького. Мистецтво виготовлення громівської керамічної іграшки Анжела перейняла у жителів села Громи, фактично, останніх хранителів місцевої гончарної традиції.

До 1960-х років село Громи було найбільшим гончарним осередком Уманського району: тут одночасно працювало 50-60 гончарів. Їхніми виробами користувалися не лише в Україні, але й у Білорусі, Росії та Польщі. У селі багато жінок і навіть дітей ліпили свистунці з глею (пластичної глини), висушували, випалювали і гарячими смолили, а потім розмальовували. Глей добували відкритим способом, переважно на своїх городах, з нього потім виготовляли і посуд, і свистунці.

Колекція іграшок Анжели Драч, яка представлена у зібранні Черкаського художнього музею, складається з шести предметів: баранець, півник і чотири свистунці з вершником (кінь, баранець, два олені). Усі вони невеликі за розміром і можуть вміститися в дитячій долоньці. Найменший із них – півник. П’ять іграшок забарвлені після випалювання в печі смоленням у чорний колір і розписані ангобами, а одна (кінь з вершником) забарвлена димленням у сірий колір.

Вершник (воїн) на коні – поширений тип української глиняної іграшки. Цей образ символізував ідею захисту, безпеки. Цікавими різновидами громівської іграшки є вершник на олені і на баранці. Риси обличчя людини та ознаки тварин передані узагальнено, позначені цятками, лініями, проколами, надрізами та наліпами. Пластичну й образну характеристику громівських іграшок доповнює виконаний по чорному тлу розпис ангобами.

На жаль, давні гончарні традиції з роками забуваються, тому такою важливою є робота члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України Анжели Драч з вивчення і відродження технології виготовлення громівської народної іграшки.

Статя «Громівська іграшка» за матеріалами статті Т. О. Бондаренко «Керамічна іграшка в колекції Черкаського художнього музею» // Музейний альманах №4-5, Черкаси, 2014.

На фото роботи А. Драч «Баранець», «Баранчик з вершником», «Олень з вершником», «Олень з вершником», «Кінь з вершником», «Півник» (2009 р.).

DSC_0030

 

 

Архів подій музею: