День Хрещення Київської Русі-України

Щорічно, 28 липня, в Україні вшановується памʼять святого рівноапостольного князя Володимира, за правління якого відбулось хрещення Русі. Саме тому, починаючи від 2008 року, цього дня ми відзначаємо державне свято − День Хрещення Київської Русі-України. Нині минає 1032 роки від тієї значущої для українців події.

Історія християнства на українських землях розпочалася задовго до масового хрещення киян, що відбулось у 988 році. У літописних джерелах про угоду київського князя Ігоря з Візантією (944 р.) згадується про те, що багато хто з дружинників князя були християнами. Достеменно відомо, що охрестилася княгиня Ольга. Проте визначна роль у процесі християнізації Київської Русі належить князю Володимиру Святославовичу, якого за його реформи та зрушення народ ще за життя назвав Великим князем. Князь Володимир був переконаний, що для консолідації держави та зміцнення її позицій у відносинах із сусідами необхідно відмовитися від язичництва та навернути населення на нову віру. Але яку ж саме? Існує думка, що Володимир Великий активно цікавився вірами сусідніх країн і врешті-решт зупинив свій вибір на християнстві.

Першим масовим хрещенням русичів стало хрещення киян у річці Почайні (притока Дніпра), яке відбулось за наказом князя Володимира влітку 988 року. Воно поклало початок хрещенню населення по усій Київській Русі.

Треба зазначити, що поступ нової віри був не легким: простий люд не бажав зраджувати язичницьким культам предків і чинив опір християнізації. Проте попри усі перешкоди та тривалий час викорінення із масової свідомості язичництва, саме християнська віра стала тим чинником, що справив величезний вплив на подальший культурно-історичний розвиток українців.

Запровадження християнства сприяло внутрішній консолідації та зміцненню зв’язків Київської Русі з європейськими країнами, розвитку освіти і культури. Християнство вплинуло на становлення архітектури (будівництво храмів і монастирів), музики (поява і розвиток жанрів церковної музики) та образотворчого мистецтва (іконопис і храмовий настінний розпис). Давні художники-іконописці, спираючись спочатку на запозичені з Візантії канони, згодом створили свій, відмінний від візантійського, український стиль іконопису.

Ікона Богоматір Одигітрія Ж-545

Ікона Богоматір Одигітрія із фондової колекції музею

 

 

Архів подій музею: