Виставка до Дня Українського козацтва з фондової колекції музею

Напередодні Дня Українського козацтва, що відзначається 14 жовтня, особливої актуальності набуває тема козацтва, що завжди була поштовхом до творчості для багатьох художників. У постійно діючій експозиції Черкаського художнього музею представлено твори, що розкривають різні аспекти козацької тематики: від героїчної до побутової та жартівливої.

Звичайно не випадково у багатьох художників переважає героїзований, овіяний бойовою романтикою образ козаків, адже вони – насамперед захисники рідного краю, борці за недоторканність своєї землі та православної віри.

Яскравий майстер історичного та батального жанрів Народний художник України Віктор Полтавець добре знався на звичаях козацтва, озброєнні, одязі, навіть тактиці ведення бою. У творі «Герць» художник відтворив один з найцікавіших військових звичаїв козаків – виклик ворога на бій. Так великі бої запорожці ніколи не починали відразу. Щоб обдивитися краще на ворожий стан та навести ворогів на свій табір, вони насамперед висилали охочих товаришів на герць, і ті, наблизившись до ворогів, викликали ворожих вояків битись віч-на-віч, а коли ті вагалися, то козаки починали так їх висміювати і ганьбити, що здається, й мертвий встав би, щоб відстояти свою честь. Віртуозна техніка, смілива композиція підсилюють героїчне звучання твору, роблять його виразним і неповторним, романтично піднесеним.

У роботах «Дозор запорожців» Едуарда Базилянського та «Козацький пікет. Тривога» Народного художника України Олександра Музики знайшла своє втілення тема козацьких пікетів. Цю тему художники вирішують по-різному. Напружений, тривожний колорит твору Базилянського «Дозор запорожців» драматизує сюжет. Постаті козаків, що стоять у дозорі, напружені. В їх суворих обличчях, в енергійних позах відчуваються сила, мужність і героїзм. Персонажі твору органічно поєднані з пейзажним тлом.

По-іншому сприймається твір Народного художника України Олександра Музики «Козацький пікет. Тривога». Козацькі дозорці, помітивши ворогів, подають сигнали тривоги (вже горять вогнища). Важливу роль у творі відіграє пейзаж, який надає йому епічної піднесеності та історичної романтики. Сцена героїки, мужності, відваги славетного козацтва розгорнута на тлі неосяжного, випаленого сонцем, українського степу. Гармонійне поєднання теплих жовтих і зелених кольорів надає спокійного звучання всьому творові.

Козацька тема стала центральною і у творчості Заслуженого діяча мистецтв України Віктора Клименка. Його полотно «Семен Неживий у Каневі» присвячено реальній історичній події, що відбулась під час Коліївщини (1768–1769 рр.). Твір художника сповнений динаміки, напруженості та драматизму.

Українське козацтво – це не лише сила, мужність, звитяга та бойові походи. Це, також, неповторні традиції та могутній пласт усної та пісенної творчості. Так, черкаський художник Василь Євич, відомий як майстер інтерпретації українського фольклору, залишив у своєму творчому доробку декілька полотен присвячених козацтву.

Багатою палітрою художніх засобів, мелодійністю, метафоричністю відзначається твір художника «Розпрягайте, хлопці, коні..» Ця робота створена на пісенні мотиви, оспівує і утверджує душевну красу й моральну чистоту людей.

Народна пісня «Як засядем, браття, коло чари» також надихнула художника. Так був створений твір «Кришталева чара». Василь Євич з гумором переповідає відому народну пісню. І не випадково композиційним центром цього твору є постать Смерті в чорному вбранні та трояндою за ребром. Навколо Смерті зображені козаки-запорожці, оголені по пояс, у шароварах, при зброї, які припрошують її випити разом із ними:
А як прийде, браття, костомаха,
А як прийде, браття, із косой.
Я скажу їй: «Будь здорова, свахо!
Випий, кумцю люба, і зо мною!».

Образи козаків у Василя Євича є уособленням не лише військової доблесті та відваги, а ще й зухвалості перед смертю.
Художник не випадково зображує захмарене небо з двома сонцями і двома місяцями. На «молодику» висить відро, що віщує дощ. Химерний пейзаж відповідає ірреальності ситуації.

Народна пісня «Повіяв вітер степовий» надихнула черкаського художника Василя Цимбала на створення художнього твору з однойменною назвою. У пісні йдеться про трагічну долю січового стрільця, але зображений образ козака дозволяє нам визначити твір як сучасну інтерпретацію традиційної народної картини «Козак Мамай». Характерними атрибутами композиції таких народних картин зазвичай були кінь, люлька, зброя, а також зображення кобзи, пляшки з чаркою.

Робота «Повіяв вітер степовий» являє собою складну композицію. Василь Цимбал майстерно поєднує окремі частини твору, що надає цілісного сприйняття. Вільною стрічкою подає художник український орнамент, який, на перший погляд, довільними вигинами обмежує простір неба, утворюючи силуетне зображення коня. Група козаків, яку можна трактувати як узагальнений образ захисників України, прописана художником узагальнено. Окремі елементи зображення, поступово набуваючи певної чіткості, створюють ефект наближення. Твір Василя Цимбала «Повіяв вітер степовий» – це своєрідний літопис української історії та культури, адже у символах народного мистецтва, що використовує автор, закодована правічна культура, особливості побуту нашого народу.

Тема українського козацтва набуває особливого значення та актуальності й нині, адже саме козацтво у народній свідомості стало утвердженням волі, справжнього національного духу та патріотизму.

На фото роботи з фондової колекції Черкаського художнього музею.

DSC_0171[1] DSC_0167[1] DSC_0170[1]

Архів подій музею:

Останні записи: