Виставка до 110-ї річниці від дня народження Народного художника України Сергія Олексійовича Григорʼєва (1910-1988)

Днями відзначатиметься 110-та річниця від дня народження Народного художника України Сергія Олексійовича Григорʼєва (1910-1988).

Знаний український художник народився 22 червня (5 липня за новим стилем) 1910 року в родині залізничника у м. Луганськ. Навчався у Запорізькій художньо-професійній школі, Вищих художньо-технічних майстернях у Володимира Фаворського, Київському державному художньому інституті у Федора Кричевського.

Усе своє життя митець присвятив образотворчому мистецтву. У його творчій спадщині твори станкового живопису та графіки.

Більше 25 років життя Сергій Григорʼєв навчав молодих художників: спочатку у Харківському художньому інституті, потім у Київському державному художньому інституті. Згодом Сергій Олексійович був призначений на посаду ректора цього навчального закладу.

У середині ХХ століття творчість митця була надзвичайно популярною. Її тематикою він обрав усю багатоманітність життя пересічної людини. Зображені художником жанрові сцени відтворюють буденні картини життя, що могли відбуватися у сусідньому дворі, школі або вдома.

Художника не приваблювала патетична революційна або воєнна тематика. Він не писав портретів політичних і державних діячів, натомість створив цікаві дитячі образи. Сергій Григорʼєв зазначав: «У своїй творчості я більше за все віддаю себе дітям. Майже в усіх моїх картинах вони – головні герої».

У постійній експозиції Черкаського обласного художнього музею представлено портрет онука художника «Ваня у кріслі» (1976). З портрету на нас дивиться 4-річний хлопчик: наївний та щирий у своєму ставленні до світу. Іван Григорʼєв, онук художника, пригадує: «Звісно, головним натурщиком був я, тому що завжди опинявся «під рукою», і мене можна було малювати довго» .

Кольорове та композиційне вирішення твору «Дівчина у пончо» (1978) сприяє цілісному розкриттю образу дівчини. Спокійною та зосередженою постає вона перед нами. Ми немов відчуваємо її внутрішній стан, ту тимчасову відстороненість від світу реальності, що притаманна людині, заглибленій у читання.

У фондовій колекції музею зберігаються і пейзажні твори Сергія Григорʼєва.

Спокійна колірна гама твору «Перший сніг» (1973) передає той особливий стан природи, що характерний для пізньої осені: її спокій та завмирання Художника не цікавить деталізоване фотографічне зображення картин природи, його пейзажі – це передусім пейзаж — настрої, де головне – це ті емоції та відчуття, що народжує споглядання твору.

Інший стан відображений художником в роботі «На лужку» (1975). Природа сповнена життя та вічного оновлення.

Напевно не одразу нашу увагу привертають не деталізовані зображення людей, які не відволікають від головного − усвідомлення цілісності світу природи і людини як її складової.

Створені художником ліричні пейзажі та портрети сповнені справжності, емоційності, тому неодмінно знайдуть відгук у поціновувачів мистецтва живопису.

Григорєв. Ваня у кріслі Ж-298

«Ваня у кріслі»

Григор'єв. Дівчина в пончо. Ж-388

«Дівчина у пончо»

Григорєв С. Перший сніг Ж-191

 «Перший сніг»

Григор'єв На лужку Ж-377

«На лужку»

Архів подій музею:

Останні записи: